|
Кафедра філософії є спадкоємницею київської школи професійних філософів, що працювали вКиївському імператорському університеті Св. Володимира і Київській духовній академії, у світських педагогічних інституціях і на вищих учительських курсах Києва протягом XIX — початку XX століть.
 
Київ ХІХ ст. Духовна академія - центр підготовки філософів до поч. ХХ ст. Першим професором філософії Київського університету Св. Володимира і статутним викладачем
педагогіки був Орест Маркович Новицький (1806 – 1884). Саме з початком його педагогічних
читань у листопаді 1834 року пов'язується фактичне відкриття при Київському Університеті
Педагогічного інституту казеннокоштних студентів, від якого походить НПУ імені
М.П.Драгоманова. О.М.Новицький був непересічним істориком філософії. Його
фундаментальна праця «Постепенное развитие древних философских учений в связи с
развитием
языческих верований» (К., 1860 – 1861) не втратила значимості й сьогодні, так само як і його
підручники з логіки, психології і педагогіки.
Відомим викладачем філософії і психології був Петро Семенович Авсенєв (1810 – 1852).
З 1838 по 1844 рік він був ад'юнктом (доцентом) Київського університету. Його учні –
П.Д.Юркевич та С.С.Гогоцький.
Сильвестр Сильвестрович Гогоцький (1813—1889), випускник Київської духовної академії,
з 1848 року працював в Університеті Св. Володимира доцентом кафедри філософії. Після
відкриття у 1850 р. кафедри педагогіки він, вже доктор філософії, призначається її завідувачем.
С.С.Гогоцький − автор першої в Росії філософської енциклопедії «Філософський лексикон»
(у чотирьох томах і п'яти частинах), яка вийшла в Києві друком у 1857 – 1873 роках.
Прославився філософ і як організатор освіти вчителів. Саме він відновив відкриті
у шестидесяті роки за участю М.П.Драгоманова Вищі педагогічні жіночі курси, що проіснували
до 1920 року і влились до Київського інституту народної освіти імені М.П.Драгоманова.
Вищі жіночі курси С.С.Гогоцького (будинок Фромлета)
Інститут благородних дівиць з боку стадіону "Динамо"
Олексій Микитович Гіляров (1855—1938), професор філософії Київського університету, після
ліквідації Університету Св. Володимира у 1919 році і включення його історико-
філологічного та фізико-математичного факультетів до Київського інституту народної освіти і
мені М.П.Драгоманова (КІНО) стає професором останнього, а також академіком
Всеукраїнської академії наук. Маститий учений, автор солідних монографій про платонізм,
грецьких софістів, автор підручників, зокрема «Введение в философию» (К., 1907),
«Философия в ее сущности, истории и значении» (К., 1910) О.М.Гіляров уособив
передачу університетської історико-філософської традиції новоствореному Київському
інститутові народної освіти М.П. Драгоманова.
Кафедра філософії КІНО імені М.П.Драгоманова у 1920 – 1921 роках перебувала у
складі факультету шкільної освіти. Вона забезпечувала курси «Вступ у філософію»,
«Історія філософії — древньої, середньовічної та нової», етики, естетики. А за «Звітом
за друге півріччя 1922 р.» кафедра була вже у складі філософсько-педагогічного
циклу факультету професійної освіти. Окрім перелічених курсів нею забезпечується
викладання «Історичного матеріалізму» на Основному (підготовчому) курсі
(викл. Загорулько). Подальша історія кафедри філософії КІНО імені М.П.Драгоманова
ще потребує вивчення.
У 1930 р. КІНО зазнає чергової реструктуризації. В одному із трьох його структурних підрозділів – в Інституті соціального виховання – відтворюється кафедра філософії. Першим її завідувачем вважається С.Г.Лавров. Після розділення і перетворення КІНО в два заклади ― Київський держуніверситет та Київський
державний педагогічний інститут (1933 р.), кафедра входить до структури останнього.
Вона забезпечує курси діалектичного та історичного матеріалізму, логіки, етики,
естетики. Назва кафедри змінювалась. Так, з жовтня 1940 року вона називалась
кафедрою «діамату та істмату». З 10 червня 1941 року − кафедрою філософії. У її складі
були три особи: А.Ф.Вієвський, ст. викладач, зав. кафедрою, Р.М.Гервіц, викладач, М.Л.Злотіна,
ст. викладач. Перед воєнним лихоліттям 1941 – 1945 років в Інституті працював і
кандидат філософських наук, доцент М.Я.Щербін. Він завідував тоді кафедрою основ
марксизму-ленінізму.
Після визволення Києва від німецько-фашистських загарбників у листопаді 1943 року
розпочалося налагодження роботи Київського педінституту. Документи 1944 року,
підписані його директором Олексієм Никифоровичем Морозом, свідчать про відновлення
кафедри філософії у серпні 1944 року [АНПУ, 1944, арк. 124]. Її завідувачем з 11 жовтня
1944 року стає доцент Тихон Микитович Сопільнюк. У її складі були доктор філософських
наук, професор Гаврило Архипович Машталер, старші викладачі Г.Т.Чирков, С.А.Спектор,
О.Г.Білоус [АНПУ, 1944, арк. 3,124]. З 1946 по 1950 рік на кафедрі працював кандидат
фізико-математичних наук, доцент Володимир Спиридонович Готт. Згодом він переїхав
в Москву, став доктором філософських наук, професором, визнаним фахівцем. З 1946
року на кафедрі працює талановитий історик філософії Ісай Аронович Табачников, з
1949 року – О.П.Павелко [Бібл. зб, с. 11 - 19].
На початку 50-х років кафедрою філософії завідує вже згадуваний кандидат філософських
наук, доцент М.Я.Щербін. Про склад тогочасної кафедри інформує наказ директора і
нституту І.Д.Золотоверхого №599 від 27 червня 1953 року. Окрім доцента
М.Я.Щербіна, тут працювали І.А.Табачников, А.І.Клевцов, В.Ф.Передерій, В.В.Єрмак,
С.А.Спектор, О.П.Павелко. З вересня 1953 року завідувачем був призначений
старший викладач О.П.Павелко.
Олексій Пилипович Павелко (1918 – 2001) очолював кафедру до 1989 року.
У 1962 – 1971 роках поєднує завідування з посадою проректора з наукової
роботи. В 1972 році захищає докторську дисертацію, в 1974 − отримує звання
професора. Найвагомішими публікаціями О.П.Павелка є книга «З історії суспільно-політичної і
філософської думки на Україні» (К, 1971 – 1972 р. – Ч. 1 – 2) та розділи в академічному
виданні «Історія філософії на Україні: у 3-х т» (К., 1985 – 1987).
В 60 – 70-ті роки на кафедрі філософії працювали В.Ф.Передерій, І.А.Табачников,
В.І.Войтко, Ф.А.Місюра, В.В.Гончаренко, І.М.Сєрий, О.Д.Кардаш, О.К.Євтушенко,
М.М.Підтиченко, Л.П.Сморж, Н.К.Кисельова, Г.Іванов, Л.В.Сєрова, О.В.Король, І.В.Огородник,
З.М.Філіпович, Е.В.Жулинська, Ю.О.Федів та інші. Деякі з них пізніше стали докторами
наук, професорами (Л.П.Сморж, В.Ф.Передерій, В.І.Войтко, А.І.Клевцов, І.В.Огородник, Ю.О.Федів).
І.А.Табачников віднайшов в архівах Москви та ідентифікував рукописи Г.С.Сковороди, опублікував
про нього змістовні статті в «Большой Советской Энциклопедии», 2-е изд., т. 39, академічному
ви¬данні «З історії суспільно-політичної та філософської думки на Україні» (К, 1956).
У московському видавництві «Мысль» вийшла його блискуча і новаторська книга
«Григорій Сковорода» (М., 1972), Е.В.Жулинська захистила в московському інституті
філософії непересічну кандидатську дисертацію про Юрія Крижанича і стала визнаним фахівцем.
З 1989 р. кафедру очолює Григорій Іванович Волинка, доктор філософських наук (1989 р.),
професор (1990 р.), заслужений діяч науки і техніки України. З 2003 року він проректор
університету з наукової роботи та міжнародних зв'язків. З1979 р. читає курси філософії,
логіки, історії філософії, методології наукових досліджень.
В кінці 70-х – на початку 80-х років XX століття у професорсько-викладацькому складі к
афедри − В.Ф.Музиченко, Г.І.Волинка, В.О.Дорошкевич, Н.Г.Мозгова, Н.В.Ківенко, А.І.Колодна,
а на схилі вісімдесятих − також Л.І.Карнаухов, І.Г.Немчинов та інші. На кафедру
повертаються Ю.О.Федів та І.В.Огородник. З публікацій викладачів кафедри того
періоду слід назвати монографію Л.П.Сморжа «Искусство в свете ленинской теории
отражения» (К., 1980), блискучу книгу А.Х.Колодної «О.О.Потебня. Естетика та поетика»
(К, 1985) і дві монографії Г.І.Волинки (див. нижче).
публікує свої роботи − понад 25 книг, написаних одноосібно й у співавторстві, близько
сотні статей. Серед них «Діалектика і суспільне життя» (К., 1986); «Соціально-практична
функція діалектики» (К., 1988); «Філософія Стародавнього світу» (К., 1992); «Зарубіжна
філософія XX століття» (К., 1993); «Вступ до філософії у конспективному викладі» (К., 1995),
«Філософія середніх віків» (К., 1998); «Вступ до філософії: Історико-філософська
пропедевтика: Підручник / Г.І.Волинка, І.В.Огородник, Ю.О.Фе¬дів; за ред. Г.І.Волинки»
(К., 1999); «Філософія стародавності і середньовіччя в освітньому контексті» (К., 2005);
підручник «Історія філософії в її зв’язку з освітою»/ Г. Волинка, Н. Мозгова, Ю. Федів, І.
Огородник (К., 2006); «Професори НПУ імені М.П. Драгоманова: 1997 - 2005» (К., 2005);
«Наукові школи НПУ імені М.П. Драгоманова» (К., 2005); «Національний педагогічний у
ніверситет імені М.П. Драгоманова: 1834 – 2004. Історія. Сьогодення. Перспективи» (К., 2005);
«Філософські науки» (К., 2005); «Філософія і філософські науки» (К., 2006) та ін.
На початку 90-х років кафедрою було проведено трансформацію філософських курсів
для студентів і аспірантів. Зокрема, були підготовлені типова програма дисципліни «Філософія»,
затверджена науково-методичною комісією Міністерства освіти і науки України, програма
кандидатського іспиту з філософії (затверджена колегією Міносвіти України 25.03.1993 р.).
Ю.О.Федів розробив типову програму «Історія української філософії» і видав на її основі
один із перших навчальних посібників (1994) в Україні. Н.Г.Мозгова працювала над
удосконаленням курсу логіки, створила оригінальну програму дисципліни і опублікувала
ряд посібників, у тому числі — перший в Україні підручник для дистанційної форми
авчання. Вона ж розробила програми дисциплін «Риторика», «Логіка і методологія
логічного аналізу тексту», «Методологія гуманітарного пізнання», які читаються на
відділенні «Філософія» Інституту історії та філософії педагогічної освіти.
На кафедрі з 1994 р. йшла плідна робота щодо підготовки і видання хрестоматії,
підручників і посібників з наведених вище дисциплін. Побачили світ дві читанки з і
сторії філософії («Філософія стародавнього світу» (1992 р.) та «Зарубіжна філософія
XX століття» (за редакцією Г.І.Волинки, 1993 р.). У підготовці обох видань активну участь
брав талановитий науковець доцент Л.І.Карнаухов. Два видання витримав ємкий посібник
з хрестоматійними додатками – «Історія української філософії», автори Н.Г.Мозгова,
Ю.О.Федів (К., 1999-2001 рр.). Колективом кафедри виданий посібник «Вступ до філософії
ї у конспективному викладі» (Ред. Г.І.Волинка, Ю.О.Федів, 1995 р.). 25-тисячним накладом
розійшовся перший в Україні підручник з історії світової філософії − «Вступ до філософії
: Історико-філософська пропедевтика» (Г.І.Волинка, І.В.Огородник, Ю.О.Федів. К., 1999 р.).
Широким попитом користується підручник Н.Г.Мозгової «Логіка для дистанційного навчання»
(К., 2003 р.), «Логіка: Навчальний посібник» (К., 2006 р.) І.В.Огородник працюючи на кафедрі з
1992 по 1997 рік, опублікував «Нариси з історії філософії на Україні», інші книжки, що вийшли
в світ пізніше. Історико-філософська школа, що склалася на кафедрі під впливом півторавікової
традиції, досить плідно працює над проблематикою історії світової й української філософії.
Лише за п’ять останніх років докторські дисертації захистили Н.Г. Мозгова, Т.І.Андрущенко,
кандидатські – Б.К. Матюшко, Т.П. Глушко, Л.А. Облова, Н.Б. Адаменко. Окрім вищезазначених
праць слід назвати новаторські монографії професора Н.Г.Мозгової «Петро Ліницький:
життєвий шлях та духовна спадщина» (К., 1998 р.), «Київська духовна академія: 1819 – 1920.
Філософський спадок» (К., 2004 р.), «Логіко-гносеологічна проблематика в Київській
духовно-академічній філософії ХІХ – початку ХХ століття» (К., 2005 р.) та великий цикл
її статей з історії Київської духовно-академічної філософії. У руслі кафедральної
проблематики плідно працюють професор І.Г.Немчинов, доценти В.О.Дорошкевич,
Б.К.Матюшко, канд. філос. н. Т.П.Глушко, яка у 2008 р. видала монографію «Філософія
економіки у структурі сучасної гуманітарної освіти».Слід відзначити праці доцента
В.О.Дорошкевича «Апейрон − сутнісна основа існування людської цивілізації»
(Запоріжжя, 2003 р.), «Теория чистого ума» (Запоріжжя, 2005 р.) − у співавторстві.
У 2008 році кафедра підготувала і передала до видавництва посібник «Філософія.
Природа, проблематика, розділи».
Наукове життя кафедри стало більш насиченим, коли на ній з 2001 р. почав
працювати доктор філософських наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України
Віктор Петрович Андрущенко, з 2003 року — ректор НПУ імені М.П.Драгоманова і академік
АПН України. Визнаний фахівець у галузі історії і теорії соціальної філософії, він запровадив
і свою соціально-філософську школу, яка є авторитетною далеко за межами України.
При кафедрі діють аспірантура і докторантура. За останні десять років успішно захистились
сімнадцять аспірантів і п'ять докторантів. Разом із кафедрою культурології кафедра
філософії видає «Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Серія 7. Культурологія.
Релігієзнавство. Філософія». При кафедрі діє спеціалізована вчена рада (голова – Г.І.Волинка).
Половина викладачів кафедри є її членами.
Кафедра є випускаючою для бакалаврів і магістрів філософії, які навчаються в Інституті
філософської освіти і науки.
|
