Г.І.Волинка,Н.Г.Мозгова

Філософія.
Програма кандидатського мінімуму з філософських наук. Частина II

Програма розроблена відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 р. "Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів". Згідно з Постановою, дана програма збері­гає змістовну наступність з Типовою програмою кандидатського іспиту з філософії (розділ 1.1), розробленою авторським колективом (керівник -проф. Г.І.Волинка) і затвердженою Колегією Міністерства освіти і науки України 25 березня 1993 року. Як друга частина Типової програми вона включає головні масиви актуальних питань відповідних наукових спеціаль­ностей у галузі філософських наук:

09.00.01 - онтологія, гносеологія, феноменологія;

09.00.02 -діалектика і методологія пізнання

09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії;

09.00.04 - філософська антропологія, філософія культури;

09.00.05 - історія філософії;

09.00.09 - філософія науки;

09.00.10 - філософія освіти

Програмою враховуються здобутки методології наукового пізнання, актуальні філософські питання педагогіки та методик викладання, інших наук, з яких готуються фахівці вищої кваліфікації у педагогічних навчаль­них закладах. Затверджена Вченою радою Національного педагогічного університегу імені М. П. Драгоманова. 31 травня 2009 року, протокол № 10.

Тематично-модульна структура змісту філософії

БЛОК І

Філософія: природа, проблематика,

філософські науки

Тема 1.     Походження філософського дискурсу, його освітньо-науковий грунт

Значення терміну "філософія", розширене уявлення про його зміст. Фі­лософія як умонастрій (смисл (риєм), розумова діяльність, сукупність світо­глядних знань. Світогляд, його типи і ознаки. Міф як духовна передумова філософії та світогляд первісно-родового суспільства. Міф з інформаційної точки зору. Архітектоніка міфологічного досвіду. Ритуал і магія як спосіб буття міфологічної свідомості і освіти. Культурогенез і первісна релігія. Цивілізація і феномен освіти. Відчужений текст і феномен школи. Вишкіл: насилля і протест. Протестна складова вишколу і пізнавальний сумнів. Сумнів, подив, потяг до розуміння. Освіта як генератор метафізичного дис­курсу. Соціальні, політичні і пізнавальні передумови філософського світо­гляду. Феномен філософування, уявлення про його витоки (подив, сумнів, страх, страждання, свобода, вина, стрес тощо). Відкриття метафізичної реа­льності, становлення предмету та лексикону філософії. Суб'єкт філософу­вання: інтенціональність, рефлексивність, герменевтична діяльність. Засоби та цілеспрямування філософської діяльності. Специфіка результатів філо­софствування - філософських знань.

Тема 2.     Традиційні проблеми і розділи філософії

Природа філософських проблем, їх зв'язок з основоположними питан­нями людського буття. Узагальнене відображення ними пограничних ситу­ацій, значимих для індивіда та суспільства. Смисложиттєвий сенс філософ­ської проблематики.

Головні групи смисложиттєвих питань і відповідні розділи філософії. Питання про позасвітові, незмінні, надійні підстави сущого (Метафізика і її підрозділи: онтологія, спекулятивні теологія, психологія, космологія). Про змінюваність і плинність сущого та закономірності змін (Діалектика). Про пізнаваність метафізичних і діалектичних феноменів, умови істинності знань (Гносеологія і феноменологія). Про здатність людини пізнанням і практичною діяльністю змінювати і стабілізувати суще, про природні і ме­тафізичні витоки людини, умови її існування, сутність і призначення (Філо­софська антропологія). Про підстави суспільства, його стабільності і зміню­ваності (Соціальна філософія). Питання про рушійні сили історії, її законо­мірності, спрямованість і сенс (Філософія історіїШро духовну і матеріаль­ну культуру, її підстави (Філософія культури) Про можливості і межі нау­кового і філософського пізнання природи, людини, історії, метафізичних і освітніх феноменів, та про ефективні методи отримання істинних знань (Філософія науки, освіти і філософська методологія).

Особливості феноменології, логіки осмислення і розв'язання філософ­ських проблем. Плюралізм і взаємосуперечливість розв'язків. Необхідність діахронного, історичного підходу до їх вивчення і засвоєння. Особистісна значимість знань про наявні варіанти розв'язання смисложиттєвих питань.

Тема 3.     Філософія і формування науковця

Соціокультурний сенс філософії, її загальні особливості у порівнянні з міфом, релігією, мистецтвом і наукою. Суспільна значущість філософії. Світоглядна, методологічна, пізнавальна, ціннісно-орієнтаційна, прогности­чна, критична функції. Умови функціонування філософії в соціокультурній системі. Акумуляція і трансляція світоглядного досвіду. Роль освіти. Місце філософії у вищій освіті, її значення для формування творчої особистості фахівця. Повнофункціональна особистість. Базові і актуалізуючі потреби. Роль фахових дисциплін у підготовці фахівця до задоволення базових по­треб. Роль філософії в актуалізації його зверхпотреб. Риси повнофункціона­льної особистості, формуванню яких сприяє засвоєння філософії. Самостій­ність мислення і незалежність від авторитетів. Глибока самосвідомість і ре­флексія. Гнучкість і здатність до самоперебудови у відповідності зі зміною обставин життя. Концептуалізована система ціннісних уявлень. Здатність до герменевтичної діяльності і розуміння. Здатність до творчості, смисло-наповнення власного життя, стійкість щодо абсурду.