А тепер про досягнення кожної ...
Авторським колективом школи В.Андрущенка були підготовлені
і видані підручники "Соціологія. Наука про суспільство", "Політологія.
Наука про політику", "Філософія", "Соціальна філософія", а також
"Короткий енциклопедичний словник з соціальної філософії".
Етапними стали фундаментальні праці, написані під керівництвом і
за участю В.Андрущенка: "Соціальна робота" (Т. 1-8, 2000-2002 pp.)
та "Філософія політики" (Т. 1-6), 2002 – 2003 р. Особливе місце серед
багатогранної наукової тематики, на якій зосереджується науковий
інтерес В.Андрущенка, займає комплексна проблема філософії,
змісту та модернізації освіти. Її освоєнню присвячені колективна
праця за участю В.Андрущенка "Науково-освітній потенціал нації"
(Кн. 1-3 (2002 p.), монографія "Роздуми про освіту" (2004), цикл статей.
Автор доводить, що в умовах становлення інформаційного
суспільства та глобалізації інтелект (наука і освіта) поступово
утверджується як стратегічний чинник суспільного поступу, показник
майбутніх прогресивних суспільних зрушень, критерій, за яким слідує
новий глобальний перерозподіл світу, змінюється роль країн і
народів в системі світової динаміки. У відповідності з розвитком
інтелекту та його практичною спроможністю на передній план
мають вийти народи, здатні до створення і використання високих технологій.
З другого боку, перед народами, наука і освіта яких знаходиться
в занедбаному стані, постає реальна загроза перетворення в
пасивного споживача історії або ж асиміляції в інтелектуально
більш розвинуті спільності.
Серйозним науково-педагогічним доробком В.Андрущенка став
"Вступ до філософії. Великі філософи " (Київ-Харків, 2004 р.).
Підготовлений як книга для читання, підручник вводить у великий
і розмаїтий світ філософсько-світоглядної культури.
Теоретично і практично вагомою є одноосібна монографія
В.Андрущенка "Організоване суспільство" (Київ, 2006). Автором
доведено, що сучасна Україна (навіть попри її пограбування
шляхом роздержавлення та приватизації спритними "державниками"
першої хвилі незалежного розвитку) мас досить потужні можливості
та ресурси - людські, природні, інтелектуальні, культурні - для того,
щоб в найближчий час вийти на рівень розвинених країн Європи і світу.
Автором визначена загальна лінія переходу від тоталітарного
суспільства до демократичного, від моно-ідеологічної до
плюралістичної й багатопартійної держави, від авторитарно-командної
до планової економіки, обґрунтована модель розвитку за нової стратегії
державотворення — модель "організованого суспільства".
Обґрунтовано, що організоване суспільство є суспільством
розумно організованого порядку, складниками якого є, насамперед,
розумно вирішена проблема власності (її розміри, правовий статус,
оподаткування, іноземні інвестиції тощо).
Організоване суспільство усереднює власність", визначає раціональне
розбігання полюсів", не допускає поляризації бідності й багатства,
формує середній клас як носія стабільності й суспільної
впевненості; другим складником організованого суспільства
є забезпечення функціонування державної влади і місцевого
самоуправління як народовладдя, дійсної, а не позірної демократії,
суб'єктом якої є кожен свідомий громадянин як особистість;
нарешті, третім складником організованого суспільства є набір
можливостей для соціально-творчої самореалізації особистості;
організоване суспільство є середовищем, де кожна людина
(крайньою мірою, критична маса населення) "знаходить себе"
в системі "власно-владних" відносин й мас реальні можливості
для самореалізації як особистість, виступає у якості суб'єкт-об'єкта
власної життєтворчості.
Визначено, що організоване суспільство - це суспільство
реабілітації гуманістичних цінностей, втрачених українцями
впродовж десятиріч існування в "царсько-російській" і
"радянсько-соціалістичній історії"; це - повернення до
першооснов людського буття і культурного поступу;
це - суспільство розумної взаємодії людей на основі їх
здібностей, творчої співпраці і внутрішньої, детермінованої
обов'язком і совістю поваги до Закону, Порядку і
Справедливості; організоване суспільство - це реабілітація
соціальності як ноосфери, людського буття в розумі або — що
те ж саме – розумне буття людини у суспільстві, воно має
утвердитись лише в результаті "самоорганізації" - становлення
внутрішньої єдності необхідності і свободи, як передумови
цивілізованості і культури. Разом з тим, "самоорганізація" не
здійснюється шляхом свавілля. Вона базується на елементах
"організації", вага яких змінюється в міру становлення
"самоорганізованого суспільства". "Організація" у цьому
зв'язку постає не як мета, а як засіб, з допомогою якого
формуються означені передумови. "Організоване
суспільство" є суспільством перехідним, транзитним;
"само-організоване суспільство" – стабільним і перспективним.
Автором доведено, що Україна поза всяким сумнівом вийде
на шлях самоорганізації і саморозвитку. Для цього є всі
об’єктивні і суб’єктивні передумови.
У 2008 році книга "Організоване суспільство" видана
польською мовою. Готується також її видання
російською (м. Москва) та англійською (м. Нью-Йорк) мовами.
жжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжхххххххххххх
