English French German Italian Polish Russian Spanish Ukrainian
Філософські школи НПУ PDF e-mail
alt
Декілька слів для вступу.
Готуючи до  175-річчя університету
книгу про    його наукові школи,
я,  на прохання  ректора,  мав дати кожній
узагальнену   характеристику. Зрозуміло, з
характеристиками були ознайомлені
всі зацікавлені особи. Дехто
навіть засвідчив згоду із сказаним своїм
підписом. Це стосується і фундаторів
філософських шкіл. тому із спокійним
сумлінням наваджу судження, висловлені
півроку тому. В університеті діють три
філософські наукові школи. Інформацію
про досягнення кожної з них варто упередити узагальненими
характеристиками Соціально-філософській школі В.П.Андрущенка
притаманна переважаюча класичність. В продукції спільноти явно
проступає його теоретична і методологічна ґрунтовність, вишуканість
тематичного смаку, майстерна композиція матеріалу. Водночас
в класично-серйозних текстах раптом відкриваються вражаюче
неочікувані дотепні образи, думки, співставлення, які свідчать про
далеко не одновимірну ієрархію смислів. Зрештою, книги В.П.Андрущенка ще
чекають свого підготовленого вдумливого читача.
     Школа регулювання соціальних систем В.П.Беха – виключно новаторська
і явно тягнеться до всіх принад постмодернізму. Фундатор – явний прибічник
безрозсудно сміливих з погляду класики космо- та біоаналогій,
нежданих поворотів і глибинних занурень думки, непередбачуваних
синтезів. Нільс Бор назвав би його ідеї «настільки божевільними, що вони
просто не можуть бути неістинними»/ Див."Физика в жизни моего поколения"с.187,272/
     Неформальна наукова спільнота бувших аспірантів і докторантів Г.І.Волинки
налаштована прозаїчно. За своїм духом вона близька школі В.П.Андрущенка,
хоча суттєво відрізняється за тематикою. Прагне сприяти відтворенню
втраченого рівня філософської культури. Тому орієнтується переважно на
історію філософії і науки та на культурний контекст їх еволюції.
 
А тепер про досягнення кожної ...
alt
                                                                 жжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжж
 
фффффффффффффффффффффффффффффффффффффф

alt
жжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжж
     Домінантні спрямування школи   доктора філософських наук,
професора  Андрущенка Віктора Петровича– це філософія
суспільства, культури, освіти. Їх здійснення ґрунтується на солідному
історико-філософському фундаменті, відображеному у чисельних
публікаціях, серед яких декілька книжок, вданих в Україні і за рубежем.
     Авторським   колективом  школи В.Андрущенка були підготовлені
і видані підручники "Соціологія. Наука про суспільство", "Політологія.
Наука про політику", "Філософія", "Соціальна філософія", а також
"Короткий   енциклопедичний   словник   з   соціальної філософії".
     Етапними стали фундаментальні праці, написані під керівництвом і
за участю В.Андрущенка: "Соціальна робота" (Т. 1-8, 2000-2002 pp.)
та "Філософія політики" (Т. 1-6), 2002 – 2003 р. Особливе місце серед
багатогранної наукової тематики, на якій зосереджується науковий
інтерес В.Андрущенка, займає комплексна проблема філософії,
змісту та модернізації освіти. Її освоєнню присвячені колективна
праця за участю В.Андрущенка "Науково-освітній потенціал нації"
(Кн. 1-3 (2002 p.), монографія "Роздуми про освіту" (2004), цикл статей.
     Автор доводить, що в умовах становлення інформаційного
суспільства та глобалізації інтелект (наука і освіта) поступово
утверджується як стратегічний чинник суспільного поступу, показник
майбутніх прогресивних суспільних зрушень, критерій, за яким слідує
новий глобальний перерозподіл світу, змінюється роль країн і
народів в системі світової динаміки. У відповідності з розвитком
інтелекту та його практичною спроможністю на передній план
мають вийти народи, здатні до створення і використання високих технологій.
З другого боку, перед народами, наука і освіта яких знаходиться
в занедбаному стані, постає реальна загроза перетворення в
пасивного споживача історії або ж асиміляції в інтелектуально
більш розвинуті спільності.
Серйозним науково-педагогічним доробком В.Андрущенка став
"Вступ до філософії. Великі філософи " (Київ-Харків, 2004 р.).
Підготовлений як книга для читання, підручник вводить у великий
і розмаїтий світ філософсько-світоглядної культури.
Теоретично і практично вагомою є одноосібна монографія
В.Андрущенка "Організоване суспільство" (Київ, 2006). Автором
доведено, що сучасна Україна (навіть попри її пограбування
шляхом роздержавлення та приватизації спритними "державниками"
першої хвилі незалежного розвитку) мас досить потужні можливості
та ресурси - людські, природні, інтелектуальні, культурні  - для того,
щоб в найближчий час вийти на рівень розвинених країн Європи і світу.
Автором визначена загальна лінія переходу від тоталітарного
суспільства до демократичного, від моно-ідеологічної до
плюралістичної й багатопартійної держави, від авторитарно-командної
до планової економіки, обґрунтована модель розвитку за нової стратегії
державотворення — модель "організованого суспільства".
Обґрунтовано, що організоване суспільство є суспільством
розумно організованого порядку, складниками якого є, насамперед,
розумно вирішена проблема власності (її розміри, правовий статус,
оподаткування, іноземні інвестиції тощо).
Організоване суспільство усереднює власність", визначає раціональне
розбігання полюсів", не допускає поляризації бідності й багатства,
формує середній клас як носія стабільності й суспільної
впевненості; другим складником організованого суспільства
є забезпечення функціонування державної влади і місцевого
самоуправління як народовладдя, дійсної, а не позірної демократії,
суб'єктом якої є кожен свідомий громадянин як особистість;
нарешті, третім складником організованого суспільства є  набір
можливостей для соціально-творчої самореалізації особистості;
організоване суспільство є середовищем, де кожна людина
(крайньою мірою, критична маса населення) "знаходить себе"
в системі "власно-владних" відносин й мас реальні можливості
для самореалізації як особистість, виступає у якості суб'єкт-об'єкта
власної життєтворчості.
Визначено, що організоване суспільство - це суспільство
реабілітації гуманістичних цінностей, втрачених українцями
впродовж десятиріч існування в "царсько-російській" і
"радянсько-соціалістичній історії"; це - повернення до
першооснов людського буття і культурного поступу;
це - суспільство розумної взаємодії людей на основі їх
здібностей, творчої співпраці і внутрішньої, детермінованої
обов'язком і совістю поваги до Закону, Порядку і
Справедливості; організоване суспільство - це реабілітація
соціальності як ноосфери, людського буття в розумі або — що
те ж саме – розумне буття людини у суспільстві, воно має
утвердитись лише в результаті "самоорганізації" - становлення
внутрішньої єдності необхідності і свободи, як передумови
цивілізованості і культури. Разом з тим, "самоорганізація" не
здійснюється шляхом свавілля. Вона базується на елементах
"організації", вага яких змінюється в міру становлення
"самоорганізованого суспільства". "Організація" у цьому
зв'язку постає не як мета, а як засіб, з допомогою якого
формуються означені   передумови.   "Організоване  
суспільство"   є   суспільством перехідним, транзитним;
"само-організоване суспільство" – стабільним і перспективним.
Автором доведено, що Україна поза всяким сумнівом вийде
на шлях самоорганізації і саморозвитку. Для цього є всі
об’єктивні і суб’єктивні передумови.
У 2008 році книга "Організоване суспільство" видана
польською мовою. Готується також її видання
російською (м. Москва) та англійською (м. Нью-Йорк) мовами.
жжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжхххххххххххх

alt




























Наукова школа доктора філософських наук,

жжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжж

професора Беха Володимира Павловича
започаткувала науковий напрямок,

який органічно поєднав, з одного боку, організмічний підхід
в науці, а з іншого, – концепцію ноосфери. В.П.Бех теоретично
опанував логіку попередніх етапів розвитку напрямків світової
науки, що зростала на основі глибокого вивчення білково-нуклеїнової
форми життя, а й знайшов засіб інтеграції їх у алгоритм дослідження
інформаційної (семантичної) або польової форми життя. Цим самим
він значно посилив вчення В.І.Вернадського про ноосферу і заклав
теоретико-методологічні підвалини вивчення генезису, сутності та
змісту інформаційної цивілізації, що швидко часується з Майбутнього.
В.П.Бех з притаманною йому фундаментальністю стверджує,
що розробив і вніс на високий суд світової і вітчизняної наукової
думки цілу низку концептуальних положень, що утворюють
якісно нове поле досліджень як для сучасних, так і для
майбутніх соціальних філософів, соціологів, політологів, психологів, біологів,
психоаналітиків, кібернетиків,   етиків, акмеологів. Ним вироблена цілісна
концепція соціального організму, який формується за синергетичними
законами і являє собою протиріччя між людською особистістю та
соціумом. При цьому філософська ідея «соціальний організм» є
усвідомленням єдності форми і змісту соціального світу.
Соціальний організм, незважаючи на функціональне походження,
можливо моделювати у залежності від рівня, на якому розглядається
взаємодія людей між собою. За основу такого типу систематизації
соціальних утворень покладено рівень  рідної держави, тому така
соціальна   цілісність дістала назву - родовий соціальний організм.
На підґрунті   цього сформована ієрархія рівнів соціальних конструкцій.
Соціальні    організми меншої складності,  ніж родовий, вперше були
віднесені роф.                                Бехом В.П.до видових
(економічний, антропогенний, політичний та ідеологічний), клітинних
(підприємства, організації та установи). Окреме місце при цьому
відводиться соціальним інститутам - шлюбу, моралі, праву, релігії,
власності та іншим. При цьому функціональні утворення більшої
складності ніж країна віднесені до надорганізмених. Серед них
названі: популяційний (регіональний, континентальний,
міжконтинентальний та інші); системний (планетарний або
ноосферний); надсистемний - Всесвіт. Разом вони розглядаються
як сімейство соціальних організмів, яке має еквіпотенційний устрій,
тобто побудовано за голографічним принципом відтворення
атрибутивних властивостей соціального світу.
Евристичні моделі родового соціального організму або країни,
антропогенного соціального організму та найпростішого соціального
організму, що запропоновані у дослідженні, з одного боку, сприяють
чіткому виділенню (артикуляції) морфологічного аспекту, а з другого,
- слугують еталоном завдяки співставленню, за яким можна судити
про міру віддалення або наближення до нього підлягаючої пізнанню
емпіричної реальності, наприклад, соціального            організму
України або його складових. Ще більш значимі знахідки школи В.П.Беха
стосуються людського оргазму.
У фундаментальній монографії «Функціональна модель особистості…»
у розділі 1.2 ним та деякими
учасницями йшго  групи був віднайдений і висунутий на розгляд
гомадськості особистісний особливий «функціональний орган в організмі
людини». Зараз ними ведеться активний  обгрунтований пошук цих органів
у інших організмів - держави, родів і видів, у клітин тощо.Тема дуже цікава,
хоча її розробниками  продовжують висуватись деякі формулювання , що  для
не надто підготовленого організма можуть видатись екзотикою.
В такому ракурсі особистість не досліджувалась до професора В.П.Беха.
Наукова школа шановного професора, дослідження його учнів і учениць,
інспіровані ідеями вчителя, скрізь займає одне із найвищих місць у рейтинзі
оригінальності.
ммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммммм
wwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwww
 
 Своє місце в сучасній філософії заробила  і  наукова школа кафедри
філософії, якою керує доктор  філос. наук Григорій Іванович Волинка.


alt   Ŵ

    alt




    





     








      G


WWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWWW

Проблематика школи охоплює питання засад походження філософії,
історичної еволюції філософських вчень, методології наукового
ізнання, гносеології і логіки, культурології та історії освіти. Методологія
характеризується     пильною увагою  до першоджерел, архівних
документів, емпіричних матеріалів, повнотою засобів розв’язання
поставлених питань. Продукція принципово орієнтується на доступність
і зрозумілість.
Пара фраз про досягнення школи у порівнянні з іншими.
Перше – суттєве уточнення концепції походження філософії та
філософського дискурсу. На тривало існуючу думку Ж.-П.Вернана,
Ф.Кессіді, Л.Леві-Брюля, О.Лосєва, О.Чанишева, поява
філософствування і філософії обумовлюється трансформацією
міфу під впливом соціальних та пізнавальних факторів. Ми ввели
у обіг ще один фактор – освітній. Він виникає в цивілізаційні часи
на ґрунті релігії з її жорсткою увагою до гранично точного 
транслювання новим поколінням букви і духу релігійних текстів.
Жорстко-аскетична організація освіти в тогочасних школах
породила феномен протесаного простору в духовному світі індивіда.
Ми довели, що саме цей феномен спричинив засади філософського
дискурсу, а саме, рефлексію, герменевтичну здатність,
розуміння і готовність до компаративного аналізу.
Друге – відрито і вивчено феномен парадоксальної пере
надмірності інформаційної змістовності міфу та міфоосвіти.
Міфи первісних народів – бездонні акумулятори досвіду.
Оскільки не існувало сторонніх носіїв цієї інформації, вона
мала повністю і без втрат передаватись в індивідуальні
духовні світи представників кожного нового покоління.
Прослідкувавши трансформацію засобів такої освіти дійшли
висновку, що їх рудименти досить добре працювали в античних
навчальних закладах і навіть в університетах пізнього Середньовіччя.
Третім концептуальним здобутком є розпочата ще у 1989 році
розробка нової стратегії трансформації змісту філософської
освіти студентів і аспірантів. Ця стратегія виходить із принципів
історичності, поліфонії і повноти. Вперше в Україні підготовлено
і видано ряд новаторських підручників, які розійшлися
багатотисячними тиражами (див. каталог).
Четверте – Н.М.Мозгова довела, що логіко-гносеологічні пошуки
професорів Київської духовної академії спричинювались
європейськими революційними зрушеннями у галузі основ математики,
математичної логіки та психології. І лише обумовлений специфікою
закладу тісний зв'язок логіки з метафізикою загальмував розвиток
логічної науки в Києві.
П’яте – обґрунтовано досить вірогідний висновок про київські витоки
такого масштабного феномену, як російський комізм та «філософія
загальної справи». Документально прослідкований  ідейний і
особистісний вплив професора КДА Й.Г.Міхневича на фундатора
філософії всеєдності, російського комізму і теоретичної космонавтики
М.Ф.Федорова, який навчав у Рішельєвському ліцеї і який передав
ідеї киянина В.Соловйову, Ф.Достоєвському, К.Ціолковському,
О.Чижевському, М.Пирогову та іншим.
Шосте – наші дослідження університету як соціокультурного феномену
показали, що  саме педагогічний навчальний заклад в сучасних мовах
втілює класичну складову вищої університетської освіти. Бо саме він
є прямим спадкоємцем базового структурного підрозділу перших
університетів – факультету artes liberales.
Сьоме – досліджуючи духовні впливи Київської академії на культуру
зарубіжних країн, зокрема Грузії, ми відкрили, що в кінці ХІХ століття
в Тифліській семінарії працював випускник КДА Микола Булгаков.
Як виявилось, це рідний дядько відомого письменника, про якого
лише із наших виступів узнали  московські булгакознавці. А навчав
він В.  Кецховелі, на рік пізніше, не виключено, його друга по Горі,
Й.Джугашвілі. проаналізований конфлікт Миколи Булгакова з
семінаристами по новому висвітлив стосунки Й.Сталіна з Михайлом
Булгаковим.
Восьме – бувший аспірант кафедри Б.К.Матюшко написав і захистив
новаторську роботу про еволюцію поглядів українського позитивіста
В.Лесевича, який прославився плідною полемікою з В.Соловйовим,
про яку сьогодні і не здогадувались. Докторант І.Г.Нємчинов вперше 
  представив у своїх публікаціях еволюцію «руської» ідеї. В докторській
дисертації Т.І.Андрущенко подано чи не найперший в епоху постмодерну
аналіз феномену естетичного. В.О.Дорошкевич плідно працює над
філософськими ідеями античних греків, М.Волошина і О.Гріна. Для
цього він спеціально вивчив старогрецьку , давньоєврейську і латину.
Дев’яте – саме  нашій науковій спільноті (Г.І.Волинці, Н.Г.Мозговій,
О.В.Борисенко) ректор НПУ імені М.П.Драгоманова доручив
(наказ №365 від 17 листопада 2003 р.) провести поглиблене
дослідження витоків і ґрунту університету. У цьому році  результати
наших досліджень підтверджені рішеннями Кабміну України.
               Насамкінець зазначу, що проблеми гуманітарних наукових шкіл
породжені   їх малопомітною на перших порах ефективністю і
результативністю у порівнянні із школами в природничих науках.
Але все у цьому світі є відносним. Ефективність гуманітарних шкіл
має дещо особливу природу. В кінечному результаті вона замикається
на людині – найскладнішому і найнезбагненнішому об’єкті у світі.
Саме цим обумовлюється непересічність гуманітарних, зокрема,
педагогічних наукових шкіл. В тому числі і драгомановських.
wwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwwww
фффффффффффффффффффффффффффффффффффффффффффффффф
ШКОЛА КАФЕДРИ ФІЛОСОФІЇ В ДІЇ
Юні і, повірте, дуже талановиті
студенти ( зліва хтось із них роз-
казує про цікаве ) і ще юні вчителі.

alt









              Ось хто, виявляється, виступає.
            Філософиня Катя і дві філологині -


alt












І тут хтось делікатно пробуджує дослідника :
-- Вставайте, мол, граф, Вас ждут великие дела!


alt


    Отакі у нас справи.......









жжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжжж

 

Вхід



Хто на сайті

На даний момент 57 гостей на сайті

Відвідувачі

mod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_counter
mod_vvisit_counterToday104
mod_vvisit_counterYesterday173
mod_vvisit_counterThis week585
mod_vvisit_counterLast week966
mod_vvisit_counterThis month914
mod_vvisit_counterLast month4237
mod_vvisit_counterAll1096639

Online (20 minutes ago): 1
Your IP: 3.233.242.216
,
Yes