English French German Italian Polish Russian Spanish Ukrainian
Кафедра філософії
Програма кандіспиту з філософії PDF e-mail
Середа, 04 травня 2011, 20:18

Г.І.Волинка,Н.Г.Мозгова

Філософія.
Програма кандидатського мінімуму з філософських наук. Частина
II

Програма розроблена відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 р. "Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів". Згідно з Постановою, дана програма збері­гає змістовну наступність з Типовою програмою кандидатського іспиту з філософії (розділ 1.1), розробленою авторським колективом (керівник -проф. Г.І.Волинка) і затвердженою Колегією Міністерства освіти і науки України 25 березня 1993 року. Як друга частина Типової програми вона включає головні масиви актуальних питань відповідних наукових спеціаль­ностей у галузі філософських наук:

09.00.01 - онтологія, гносеологія, феноменологія;

09.00.02 -діалектика і методологія пізнання

09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії;

09.00.04 - філософська антропологія, філософія культури;

09.00.05 - історія філософії;

09.00.09 - філософія науки;

09.00.10 - філософія освіти

Програмою враховуються здобутки методології наукового пізнання, актуальні філософські питання педагогіки та методик викладання, інших наук, з яких готуються фахівці вищої кваліфікації у педагогічних навчаль­них закладах. Затверджена Вченою радою Національного педагогічного університегу імені М. П. Драгоманова. 31 травня 2009 року, протокол № 10.

Тематично-модульна структура змісту філософії

 

Змістові модулі

Лекції

Семінари

Самостійна робота

Блок І Філософія: природа, проблематика, філософські науки

1. Походження філософського дискурсу, його осві­тньо-науковий фунт

2

2

3

2. Традиційні проблеми і роадиіифілософії

1

1

2

3. Філософія і формування науковця

1

1

2

Блок II Історія філософії. Еволюція філософських наук

4. Філософія Стародавнього світу

4

4

б

5. Філософування в епоху Середньовіччя

4

4

6

6. Філософія Відродження

4

4

6

7. Філософські пошуки Нового часу

4

4

6

8. Розквіт та криза класичної філософії

4

4

6

9. ІТсспшасичшфілоссфіяХІХ-ХХсголптя

4

4

6

Блок III Філософські науки: узагальнений зміст

10. Метафізика, її підрозділи. Онтологія.

2

2

3

11. Діалектика

2

2

3

12. Гносеологія і феноменологія

2

2

3

ІЗ. Філософська антропологія

2

2

3

14. Соціальна філософія

2

2

3

15. Філософія історії

2

2

3

16. Філософія культури

2

2

3

17. Філософія науки

2

2

3

18. Філософія освіти

2

2

3

19. Методологія пізнання

2

2

3

Усього годин

48

48

72


      

БЛОК І

Філософія: природа, проблематика,

філософські науки

Тема 1.     Походження філософського дискурсу, його освітньо-науковий грунт

Значення терміну "філософія", розширене уявлення про його зміст. Фі­лософія як умонастрій (смисл (риєм), розумова діяльність, сукупність світо­глядних знань. Світогляд, його типи і ознаки. Міф як духовна передумова філософії та світогляд первісно-родового суспільства. Міф з інформаційної точки зору. Архітектоніка міфологічного досвіду. Ритуал і магія як спосіб буття міфологічної свідомості і освіти. Культурогенез і первісна релігія. Цивілізація і феномен освіти. Відчужений текст і феномен школи. Вишкіл: насилля і протест. Протестна складова вишколу і пізнавальний сумнів. Сумнів, подив, потяг до розуміння. Освіта як генератор метафізичного дис­курсу. Соціальні, політичні і пізнавальні передумови філософського світо­гляду. Феномен філософування, уявлення про його витоки (подив, сумнів, страх, страждання, свобода, вина, стрес тощо). Відкриття метафізичної реа­льності, становлення предмету та лексикону філософії. Суб'єкт філософу­вання: інтенціональність, рефлексивність, герменевтична діяльність. Засоби та цілеспрямування філософської діяльності. Специфіка результатів філо­софствування - філософських знань.

Тема 2.     Традиційні проблеми і розділи філософії

Природа філософських проблем, їх зв'язок з основоположними питан­нями людського буття. Узагальнене відображення ними пограничних ситу­ацій, значимих для індивіда та суспільства. Смисложиттєвий сенс філософ­ської проблематики.

Головні групи смисложиттєвих питань і відповідні розділи філософії. Питання про позасвітові, незмінні, надійні підстави сущого (Метафізика і її підрозділи: онтологія, спекулятивні теологія, психологія, космологія). Про змінюваність і плинність сущого та закономірності змін (Діалектика). Про пізнаваність метафізичних і діалектичних феноменів, умови істинності знань (Гносеологія і феноменологія). Про здатність людини пізнанням і практичною діяльністю змінювати і стабілізувати суще, про природні і ме­тафізичні витоки людини, умови її існування, сутність і призначення (Філо­софська антропологія). Про підстави суспільства, його стабільності і зміню­ваності (Соціальна філософія). Питання про рушійні сили історії, її законо­мірності, спрямованість і сенс (Філософія історіїШро духовну і матеріаль­ну культуру, її підстави (Філософія культури) Про можливості і межі нау­кового і філософського пізнання природи, людини, історії, метафізичних і освітніх феноменів, та про ефективні методи отримання істинних знань (Філософія науки, освіти і філософська методологія).

Особливості феноменології, логіки осмислення і розв'язання філософ­ських проблем. Плюралізм і взаємосуперечливість розв'язків. Необхідність діахронного, історичного підходу до їх вивчення і засвоєння. Особистісна значимість знань про наявні варіанти розв'язання смисложиттєвих питань.

Тема 3.     Філософія і формування науковця

Соціокультурний сенс філософії, її загальні особливості у порівнянні з міфом, релігією, мистецтвом і наукою. Суспільна значущість філософії. Світоглядна, методологічна, пізнавальна, ціннісно-орієнтаційна, прогности­чна, критична функції. Умови функціонування філософії в соціокультурній системі. Акумуляція і трансляція світоглядного досвіду. Роль освіти. Місце філософії у вищій освіті, її значення для формування творчої особистості фахівця. Повнофункціональна особистість. Базові і актуалізуючі потреби. Роль фахових дисциплін у підготовці фахівця до задоволення базових по­треб. Роль філософії в актуалізації його зверхпотреб. Риси повнофункціона­льної особистості, формуванню яких сприяє засвоєння філософії. Самостій­ність мислення і незалежність від авторитетів. Глибока самосвідомість і ре­флексія. Гнучкість і здатність до самоперебудови у відповідності зі зміною обставин життя. Концептуалізована система ціннісних уявлень. Здатність до герменевтичної діяльності і розуміння. Здатність до творчості, смисло-наповнення власного життя, стійкість щодо абсурду.

Детальніше...
 
Мораль і стандарти науковості PDF e-mail
Середа, 04 травня 2011, 20:07

 

                                                               УДК 167/168:17.023

 

                                                          

 Ю.Д. Оніпко   

                                                             аспірант НПУ імені М.П. Драгоманова

                                                           onipko86@mail.ru

 

   МОРАЛЬНІСНІ ПРИНЦИПИ ТА ЇХ РОЛЬ В ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОЇ НАУКИ ЕПОХИ НОВОГО ЧАСУ.

 

Дана стаття  присвячена дослідженню моральнісних принципів та їх впливу на процес становлення класичної науки XVII століття. В статті акцентується увага на тому, що моральнісний фактор є одним зі складових в структурі наукового знання новочасової епохи та посідає важливе місце в процесі формування наукової системи даного періоду.

 

Ключові слова: наука, моральнісні принципи, правила моралі, принцип достатньої підстави.

        

                                               Yrii Onipko

     Post-graduate student

                                                   of National Pedagogical Dragomanov University

                                                    Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду

 

MORAL PRINCIPLES AND THEIR ROLE IN THE PROCESS OF FORMATION OF THE WEST EUROPEAN SCIENCE OF AN EPOCH OF NEW TIME.

 

Given article is devoted to the research of moral principles and their influences on the process of formation of a classical science of the XVII-th century. In article is focused the attention that the moral factor  is one of components in the structure of scientific knowledge of a new time epoch  and  takes an important place in the process of formation of scientific system of the given period.

 

Keywords: science, moral principles, moral rules, principle of the sufficient basis.

 

Вступ. Актуальність даної статті зумовлюється дослідженням моральнісних принципів в структурі наукового знання епохи Нового часу та спробою визначити їхній безпосередній вплив на становлення класичної західноєвропейської наукової системи XVII століття.

Метою статті є виявлення моральнісних принципів в науці Нового часу та визначення їхньої ролі в процесі становлення західноєвропейського наукового знання XVII століття.

Наука – унікальне явище в історії світової культури. Вона народжується з переходом від середньовіччя до Нового часу, а саме в XVII столітті в епоху видатних західноєвропейських мислителів та науковців Г. Галілея, Р. Декарта, Г. Лейбніца і І. Н’ютона. Необхідною умовою виникнення класичної науки слугувала докорінна перебудова способу мислення, яка виразилася у двох визначальних рисах: 1) руйнуванні виникнувшого ще в античності уявлення про космос як ієрархічно впорядкований світ, в якому кожна річ має своє природнє місце; 2) геометризація простору, тобто заміщення конкретного простору догалілеєвської фізики абстрактним нескінченним гомогенним простором, в якому не має привілейованих точок, в якому рух є не зміною стану, а самим станом.    

Основна частина. В багатьох наукових дослідженнях з історії західноєвропейської науки викладається думка про те, що епоха Нового часу є тією відправною точкою з якою починається розмежування власне науки та моральнісних принципів. Стверджується, що для того щоб наука задовольняла принцип об’єктивності, який прийнято вважати найголовнішим каноном науковості, потрібно виключити з науки будь-які моральнісні судження та зробити її ціннісно нейтральною. Головний аргумент, який наводиться на користь даного твердження полягає в тому, що моральнісні принципи вводяться в науку самим дослідником, виражаючи його субєктивні уподобання та настанови і через це відбувається спотворення наукової картини світу. Тому вчений має чітко усвідомлювати моральнісні принципи та норми, які він привносить в процес наукового пізнання, та очищати від них його кінцевий результат.

Проте, така позиція не є цілком коректною. Людські дії, в яких найчастіше проявляється заняття наукою, ніколи не бувають морально нейтральними і можуть оцінюватися іноді як правильні, а іноді як неправильні, але не взагалі, а лише в певних конкретних випадках. Звідси випливає наступне твердження: наукову діяльність можна законно оцінювати з погляду моралі, але тоді потрібно визнати, що вона сама по собі є морально доброю, оскільки наукова діяльність має полягати в пошуку істини, а таке заняття саме по собі є морально законним й навіть похвальним. Досліджуючи дану проблематику, радянський історик науки В. Візгін в своїй статті «Істина та цінність» зазначає наступне: «В науці, таким чином, ми можемо «прочитати» не тільки об’єктивні смисли, тобто уявлення про речі, які існують незалежно від людського пізнання, але й суб’єктивні, які свідчать про саму людину, її культуру та суспільний устрій в її історії. Згідно соціокультурного підходу до природи знання, воно складається з крихких «земних» матеріалів – з ресурсів суспільства та його культури, які перетворюються так, щоб виражати речі, як вони існують самі по собі, незалежно від людської свідомості» [1, с.37].

Так само не можна оцінювати науку як ціннісно нейтральну. Будь-яка людська діяльність нерозривно пов’язана з постановкою цілі, систематизацією та верифікацією досліджуваних об’єктів та явищ, підведенням їх під зразки та стандарти, відокремленням важливого та фундаментального від менш суттєвого та другорядного. Всі ці поняття – ціль, система, стандарт і т. д. – є оціночними та містять у собі важливий оцінюючий зміст. Цінності – невіддільний елемент будь-якої діяльності, а, отже, і всього людського життя, в яких би формах воно не протікало. Наукове пізнання, як специфічна форма діяльності, також наскрізно пронизано цінностями та не мислиться без них. По відношенню до нього поняття цінності є настільки ж важливим, як і поняття істини.

Детальніше...
 
« ПочатокПопередня12345678910НаступнаКінець »

Сторінка 3 з 10

Вхід



Хто на сайті

На даний момент 25 гостей на сайті

Відвідувачі

mod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_counter
mod_vvisit_counterToday59
mod_vvisit_counterYesterday93
mod_vvisit_counterThis week244
mod_vvisit_counterLast week1004
mod_vvisit_counterThis month1379
mod_vvisit_counterLast month4256
mod_vvisit_counterAll1101360

Online (20 minutes ago): 1
Your IP: 18.97.14.84
,
Yes